Досліджено художньо-стильові модуси в образі кримської природи у творчості художників XIX - XX ст. Розглянуто проблему зв'язку культури та людини, людини та природи як першої, основної форми буття. Розкрито значення категорії художнього образу. Обгрунтовано тезу, згідно з якою художньо-стильові модуси - основа формування цілісної художньої системи освоєння світу. Увагу приділено образу Криму у творчості українських і російських художників - значному явищу у культурному полі України (І. Айвазовського, С. Свєтославського, С. Васильківського, В. Орловського, І. Труша, А. Куінджі, К. Богаєвського, М. Волошина). Розглянуто новаторство Ф. Васильєва та О. Купріна у створенні символічного образу кримської природи. Обгрунтовано ролі М. Самокиша, організатора школи кримського образотворчого мистецтва та М. Барсамова, першого дослідника кримського пейзажного живопису як провідні. Розглянуто творчі портрети видатних кримських художників, а саме: Ф. Захарова, Я. Басова, В. Толочка, В. Бернадського. На підставі аналізу робіт Ф. Захарова зроблено висновок щодо синтезу реалізму й імпресіонізму в його художній картині світу, розкрито глибокий зв'язок Людини та Природи. Обгрунтовано художньо-стильове різноманіття творчого методу Я. Басова, романтичний модус його акварелей. На підставі культурологічного аналізу творчості В. Толочка та В. Бернадського розкрито гуманістичний характер їх образного світу, основою якого є художня правда, її запропоновано розглядати як синонім краси.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поетику та жанрові особливості малої прози М.С. Гумільова 1907 - 1909 рр. Показано важливу роль у цих творах символів, інтертексту, автоінтертексту та міфопоетики. Доведено, що новели М.С. Гумільова стилізовані під новелістику італійського Ренесансу, лицарські романи, романтичну новелу XIX ст. Виявлено їх подібність за структурою, а також єдність на рівнях поетики та концептуалізації, що пояснює задум письменника об'єднати новели у книгу "Тень от пальмы". Новелістику М.С.Гумільова 1907 - 1909 рр. розглянуто в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть: літератури символізму та постсимволізму. Виявлено тісний зв'язок малої прози даного періоду з релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями М.С.Гумільова, з його прагненням створити нову естетику акмеїзму. Доведено, що дані твори є важливою частиною єдиного "тексту" автора. Зроблено висновок, що новелістика М.С.Гумільова своєрідно відображає загальні тенденції розвитку літератури "срібного століття": процес оновлення історично сформованих жанрів новели за допомогою стилізації, інтертексту, автоінтертексту, міфопоетики та широкого використання символіки. Висвітлено суттєвий внесок М.С.Гумільова у розвиток модерністської літератури.

  Скачати повний текст